лекція-перфоманс Володимира Топія
12 05 2017
галерея Дзиґа, Львів, лекція-перфоманс Володимира Топія
12 05 2017 на вулиці була злива, а при вході в галерею, з’являлося все більше людей. Посередині стояв стіл, біля нього крісло, перед ними велика миска з водою, і поряд, вздовж стіни, наскладано з десяток різних предметів: довжелезна біла тканина, якісь дрібніші об’єкти…
Глядачі стояли в очікуванні, а Топій ходив поміж ними, загадково усміхався, періодично промовляючи, що він не знає, як то має бути, що до цього були прекрасні лекції Романа Лаврентія та Лариси Венедіктової, і він мав би почати зі слів, але слова не завжди доступні.
« …Я говорю з батьком однією мовою, а я його зовсім не розумію. Він розповідає мені про Кривбас і Ворсклу… А я не розуміюся на футболі…А потім зустрічаю художників з Німеччини, Ізраїлю, – і не знаючи ні німецької, ані івриту ми за кілька годин настільки добре спілкуємося».
У процесі цієї практичної лекції Володимир випробовував жести, матеріали, звуки, які з’являються у перфомативних роботах художників: балансування миски з водою, що при взаємодії з автором породжує живу скульптуру; стікання води по підлозі галереї, слід якої поєднується з природою дощу на вулиці; «биття дзвону», яке на п’ять хвилин змусило завмерти і перетворитися у звук глядачів та відвідувачів кафе. Тканина мокра і суха, факт її стану всередині будівлі і на вулиці, сприйняття цього матеріалу: людина з білим знаком у руках, і людина загорнута у біле вбрання… «Слова і всі ті жести, які ми шукаємо для вираження у перфомансі – це наші протези» – Володимир Топій.
Ця лекція-перфоманс стала початком практичної частини травневої Лабораторії Міждисциплінарних практик «Березіль», котра вперше запрацювала у Львові. Це спроба зрозуміти перфоманс ще в інший спосіб аніж майстер-клас, теоретична лекція чи огляд збоку того, що відбувається. Це можливість наблизитися до перфомера, послухати його і поговорити з ним, краще пізнати цю людину, художника, котрий також має безліч сумнівів, запитань і вражень до, під час і після роботи.