ЯРИНА ШУМСЬКА. ШКОЛА ПЕРФОМАНСУ 2018: ДИНАМІКА ПРОЦЕСІВ ЗМІН
Цього року організатори особливий акцент поставили саме на ШКОЛУ ПЕРФОМАНСУ, яка продовжила працювати з концепцією тематичних майстер-класів. За десять років ШКОЛА перетворилася у цілісний цикл майстер-класів, де найбільша увага зосереджується на індивідуальності кожного учасника, водночас – це нагода працювати у колективі, спробувати себе у групових акціях, створити спільний простір, що породжує контекст, який визначає поведінку всіх учасників. ШКОЛА нарешті охопила не лише різні теми, але й техніки. Серед запрошених викладачів були Януш Балдиґа (Польща) з програмою «Статичний перфоманс – динаміка стану нерухомості», Мартін Віаль (Франція) з майстер-класом «Лабораторія тіла» та Бартоломе Феррандо (Іспанія) з циклом практичних лекцій «У роботі зі звуком».
Студенти Януша Балдиґи досліджували стан нерухомості як вихідний пункт, як центральну проблематику, момент, що передує руху. Група Мартін Віаль більше концентрувалася на тілі автора, його взаємодії та роботі з простором публічного місця (площа перед Театром ляльок), де й відбулася презентація групової симультанної акції. Специфіка роботи Бартоломе Феррандо – це «візуальна поезія», «звукова поезія», і учні (дехто з них працювали з викладачами попередніх едицій, Янушем Балдигою, Сандрою Джонстон, Алістером Макленаном та ін.) отримали зовсім новий досвід роботи з голосом та звуком, текстом і поезією у перфомансі.
Практика ШКОЛИ минулого року вкотре показала, що результат є, адже після майстер-класу Сандри Джонстон та Алістера Макленнана сформувалися два творчі об’єднання, що досліджують перфоманс у різних просторах Львова (група під назвою Zabih) та Києва (Live_Art_Lab_Kyiv: перформативні практики в публічному просторі).
У щоденній лекційній та вечірній програмі фестивалю серед учасників були митці з України (Володимир Кауфман, Костянтин Зоркін, Наталія Лісова, Антон Саєнко, Костянтин Смолянінов), Польщі (Януш Балдиґа, Мар’ян Стемпак), Норвегії (Зиґмунд Скард), Франції (Паскаль С’яп, Мартін Віаль), Ізраїлю (Ліор Карієль, Ґаліа Павліченко) та Іспанії (Бартоломе Феррандо). Усі вони мають абсолютно різне творче підґрунтя, різні техніки вираження.
Перший день фестивалю представлений перфомансами Януша Балдиґи та Антона Саєнка у галереї Дзиґа, були наповнені спокоєм і напругою, тишею і звуком розпиляного металу, тобто контрастними, хоча й базувалися на понятті жеста як знаку.
Наталія Лісова стала одним цілим організмом з приміщенням, в якому виконала свій перфоманс. Тоненькі дерев’яні планки поєднували її тіло зі стелею, і дихання взаємопідкреслювалося рухом цих паличок, – все це творило єдиний організм, котрий через візуальні ритми став одним цілим з простором і публікою. Зигмунд Скард запропонував глядачам гру з рукавицями під назвою «Дай п’ять», які через нашиті додаткові елементи (шкаралупи горіхів, дощечки, камінці і т. д.) видавали дивні звуки і відчуття при дотику, що дуже потішило публіку, серед якої було багато молоді. Ліор Каріель у своїй творчості використовує надзвичайно різний арсенал засобів, зокрема і старий одяг. Але це не лише перфоманси, вона шиє з нього щось нове. На одній зі своїх акцій Ліор влаштувала дефіле і навіть цілий показ мод із шафи своєї бабусі. Мар’ян Стемпак також багато працює з одягом, але використовує його зовсім по-іншому, створюючи з нього самостійні об’єкти, які перетворюються в пам’ять про людину, знаком людського життя. Володимир Кауфман на фестивалі представив лекцію перфоманс з драбинами, які стали предметом годинної дискусії та суперечок: «Чи справді знаки драбин говорять про щось більше, ніж самі драбини?», «Нема жодної драбини абстрагованої від мистецтва» і т.д. Костянтин Зоркін зачарував глядачів магією дерев’яної птахи, яку він створив. Перфоманси Зоркіна – це його власна форма вираження, котра існує за межею категоризації цього жанру, і є особливою знахідкою митця.
Підсумовуючи, фестиваль Дні Мистецтва Перфоманс у Львові постійно розвивається, вдосконалюється і щороку вміє здивувати. Тут зосереджується особлива енергія, особлива публіка, і щоразу – це надзвичайний досвід для кожного учасника і глядача. ШКОЛА ПЕРФОМАНСУ на сьогодні вийшла за межі майстер-класу, і її стабільна періодичність дозволяє говорити про її вагомий вплив на стан перфомансу в Україні сьогодні, бо молоде покоління вже є сформоване, ці люди активні, цікаві і самостійні, але з бажанням вивчити ще щось нове. Тому очікуємо появи нових імен учасників фестивалю, серед викладачів та учнів ШКОЛИ в наступних едиціях.
Ярина Шумська, 2018
