Перфоманс. Активізація. 2-6 вересня 2015 року відбулися восьмі Дні мистецтва перфоманс у Львові

Фестиваль традиційно поєднав у собі Школу перфомансу та покази, і зібрав несподівано багато публіки як на показах, так і на заняттях Школи. Суголосно з обраною темою, фестиваль таки активізував середовище, і, як кажуть організатори, цього року досягнув свого піку у межах звиклого формату. Участь у фестивалі взяли перфомери з Білорусі, Ізраїля, Німеччини, Польщі та України. Загалом протягом чотирьох днів відбулося 18 перфомансів, і понад 20 учнів демонстрували свої роботи по закінченні Школи.

Школу перфомансу, що збирала заявки протягом серпня, відвідали близько 50 осіб. Більшість серед них – нові учні, які не були на попередніх едиціях. Чотири дні тривали по чотири ранкові години занять: виклади давали Вальдемар Татарчук (для початківців), Зиґмунт Піотровскі (для всіх учнів), Сандра Джонстон (для досвідчених). Особливим навчальним форматом цієї Школи стала лекція-перфоманс  Януша Балдиґи на тему «Іконічний знак у мистецтві перфомансу».

Чимало учнів спеціально їдуть на Школу за власний кошт з інших міст, і цінують можливість у такі стислі терміни отримати скомпресований та насичений досвід. Участь у Школі безкоштовна, та учні мусять забезпечити себе умовами на цей час. Щороку Школа додає хоча би одного нового викладача з особливим напрямком та специфічною стилістикою – щоб розширювати діапазон пропонованих практик, і залучати нові досвіди – тому є багато учнів, які приїздять щороку знову. Сандра Джонстон і Вальдемар Татарчук були свіжим викладацьким струменем цього року, і це було дуже продуктивно.

На прикінцевому показі свої роботи демонстрували більше двадцяти учнів. Організатори відзначають, що покази учнів завжди дають уявлення, наскільки Школа вплинула на них. Як і щороку, троє-четверо учнів майже напевне продовжать роботу у рамках жанру. Безпосереднє спілкування з митцями – найважливіший досвід, який дає Школа, і він цього року був справді вдалим.

Викладачі дуже задоволені – і від процесу, і від результатів. У такий стислий термін отримати сатисфакцію від роботи складно, але Сандра Джонстон зауважила: неймовірне бажання вчитися у наших учнів сприяє успіху Школи у Львові. Через те, що в Україні немає академічного навчання перфомансу, учасники справді хочуть дізнатися нове. Випадкових людей тут не буває, хоч і далеко не усі учні мають специфічну художню освіту. Перфоманс як жанр з безмежною технологічною палітрою приваблює різноманітних гуманітаріїв, і дає змогу доступитися до технологій, які можуть бути застосовувані у багатьох інших сферах творчості.

Помітний прогрес Школи: якщо по перших випусках покази були переважно легкими скетчами, то зараз учні вже демонструють дуже потужні речі, що можуть претендувати на самодостатність – зауваження бувають переважно технічні, і не йдеться про саму ідею твору.

Влодко Кауфман, куратор Днів мистецтва перфоманс, зазначає, що цей фестиваль поставив кілька питань до вирішення на майбутнє. Найперше – це зростання популярності Днів. Такої кількості публіки не було ще жодного разу – 2015 рік зібрав втричі більше гостей, ніж торік. «Перфоманс – це дуже інтимний жанр, і вимагає глибокого контакту з глядачем. До сотні осіб – це нормальна контактна кількість глядачів, коли перфомер може дати собі раду. Залежно від того обирається місце показу, і організовується простір. Тепер це треба вирішувати. Наскільки перфоманс мав би бути відкритим для аудиторії? У якому місці це показувати? Адже перфоманс має відбутися – тут і тепер. Якщо кількість публіки руйнує формат, то це знищує сенс», – ділиться спостереженнями Кауфман, і висновує, що до наступного року треба думати про зміну простору і формату, адже про обмеження доступу публіки наразі не йдеться.

Також новинкою цих Днів були провокативні втручання у тіло фестивалю з боку сторонніх перформерів. Така практика присутня на багатьох відомих фестивалях, і організатори ставляться до цього нормально – це свідчить також про успіх фестивалю серед мистецької спільноти. Сам формат заходу провокує до подібних рішень, тож такі спонтанні вияви творчості не були сприйняті за зле.

Ліда Дуда та Влодко Кауфман підсумовують: фестиваль досягає піку, і треба вирішувати його подальшу стратегію. Можливо, наступним кроком стане обмеження жанрового діапазону – обраний напрям чи технологічний формат допоможуть виструнчити концепцію майбутніх  Днів. Перспективними виглядають наразі нішові напрямки – звукові, голосові, силові,  пластичні і так далі.

Школа також перебуває у постійному розвитку. Цього року кількість учнів сягнула допустимого максимуму, тож, щоб робота з ними була продуктивною, варто думати про зміну системи викладання або організації студій. Цьогоріч вперше було чотири викладачі; формат «лекція-перфоманс», обраний Балдиґою, був дуже цікавим – така подача краще сприймається учнями як більш ілюстративна. Проте, про попередню селекцію учнів, на думку організаторів, говорити ще зарано.

Важливим здобутком Днів ‘2015 є каталог, який підсумовує роботу за 2008-2014 роки. Практика регулярної ретроспекції є дуже важливою для такого крихкого жанру як перфоманс. Щоб мати можливість підсумовувати, аналізувати, подивитися, що відбувалося, потрібна постійна фіксація та оприлюднення результатів роботи. По цьогорічних Днях зараз також готуються відео версії кожного перфомансу. Отримати каталог усі зацікавлені можуть у галереї «Дзиґа».

Організатори:  Інститут Актуального Мистецтва,  Мистецьке об’єднання «Дзиґа»

Партнери:  Львівська міська рада, Польський Інститут у Києві, Посольство держави Ізраїль в Україні, Гьоте-Інститут в Києві, фундація «TransKultura», Львівський палац мистецтв, «Гостинний дім» при Духовно-культурному центрі «Архистратиг», Готель «Жорж».

Учасники цьогорічних ДНІВ досвідчені та молоді художники з України: Павло КОВАЧ , Юрій СОКОЛОВ, Мирослав ВАЙДА, Олексій САЛМАНОВ та Петро РЯСКА, з Ізраїлю: Меір ТАТІ (Meir Tati), Ернесто ЛЕВІ (Ernesto Levy) та Тамар РАБАН (Tamar Raban), з Великої Британії: Сандра ДЖОНСТОН (Sandra Johnston), з Польщі: Зиґмунт ПІОТРОВСКІ (Zygmunt Piotrowski), Януш Балдиґа (Janusz Baldyga), Вальдемар ТАТАРЧУК (Waldemar Tatarczuk), Пшемислав БРАНАС (Przemyslaw Branas), Шимон КУЛЯ (Szymon Kula), Білорусі: Юрась БОРIСЄВІЧ, Костянтин МУЖЕВ, група «ЭКЗАРЦЫСТЫЧНЫ GESAMTKUNSTWERK», та Німеччини: Доротеа СЕРОР (Dorothea Seror).

Локаціями фестивалю були  Львівський Палац мистецтв та  гостинний дім «Ахистратиг» (вул. Винниченка, 20а)

Куратори: Влодко Кауфман (Україна), Тамар Рабан (Ізраїль), Януш Балдиґа (Польща). Керівник проекту: Ліда Савченко Дуда.